У далекому 1954 році царинські діти навчалися у початковій школі, яка була розташована у хаті Мартиняка Василя Михайловича. У ній навчалося 40 учнів. Першим її директором був Іванюк Василь Онуфрійович. Він і його дружина Ганна Василівна на роботу добирались із Микитинець. Щоб нагріти приміщення школи, Василь Михайлович возив дрова на санках з лісу. Він був батьком двох дітей (Андрія і Параски). Тому дуже дбав, щоб школярики не мерзли. Якось на батьківських зборах Василь Онуфрійович висловив думку, що було б добре збудувати справжню школу. Всі підтримали директора. Батько шести дітей Пліхтяк Василь Григорович побудував школу (обидва її будинки). Він був добрим столяром. Василь Онуфрійович взяв його у школу техпрацівником. Три печі в школі поставив Мартиняк Василь Андрійович. Він же і криницю викопав на шкільному подвір'ї. Спадає на думку: якби таке вболівання за громадську справу, за майбутнє дітей було у наших можновладців, то і за майбутнє України не треба було б побоюватися. Без високих слів, без найменшої користі для себе ці прості селяни робили велику державну справу - дбали про освіту, виконували роботи по-господарськи економно, доладно, добротно. Майже 50 років мудро керував школою Іванюк Василь Онуфрійович. А перед виходом на заслужений відпочинок передав своє дітище Лаврук Гали ні Петрівні. Зараз Пістинь- Царинська початкова школа - це сучасне приміщення, оббите сайдингом. За голову­вання її колишнього випускника, Козланюка Петра Івановича, в шко­лу провели водяне опалення, купили телевізор. Нині тут працю­ють 4 вчителі початкових класів та приходить вчитель іноземної мови. Іванюк Василь Онуфрійович педагогічній праці віддав 55 років 4 місяці і 18 днів. Василь Онуфрійович у 1964 році поїхав обласний центр на семінар. Там побачив кінопроекційний апарат і загорівся ідеєю придбати його для школи. В тодішньому СРСР, напевно, жодна початкова школа не мала свого кінопроектора. Та бажання директора було таке велике, що всіма правдами і неправдами він його придбав. Але в школі не було електроенергії. Районне начальство виділило «движок». І щотижня царинські діти дивилися кіно.